Чи треба брехати в резюме? Результати опитування 174 респондентів

Оскільки учасники опитування більш-менш рівномірно розподілилися за віком, ми пересвідчилися за даними анкет, що найбільш схильні до брехні респонденти до 18 років або після 40. 

Насправді вікові категорії 18- та 40+ - це такі собі “жертви ейджизму”.

Заради отримання роботи  (наприклад, із повною занятістю) перші змушені прибріхувати про досвід, а другі - про вік. 

Так сталося, що роботодавці традиційно, навіть на вакансії без досвіду, хочуть “хоч щось”, і змушують кандидатів писати таке в резюме, а для кандидатів старшого віку вимушеною необхідністю є маскування віку.

Можливо, молодь ще й хоче спробувати брехню з притаманним віку азартом “а що, якщо спробувати так? Чи викриють мене? Хто тут крутіший?”. Тим більше, що вакансій для молоді  (наприклад, для початку - стажування) на ринку достатньо. Не цей роботодавець, так інший.

Фахівці зрілого віку, які отримували під час пошуку роботи відмови через вік або непідходящий, з точки зору роботодавця досвід, бажають прибрехати, аби отримати роботу, бо пропозицій для 45+ не так і багато. Вони вважають це вимушеною необхідністю, бо тільки так можуть подолати упередження роботодавця. І мають вигоряння від досвіду того, що їхня правда нікому не потрібна.

  Тим не менше, бути готовими до брехні і таки збрехати - різні речі. 

І це правильно, тому що брехня - досить громіздка та втомлююча конструкція для нашого мозку. Треба пам’ятати - де та як ти збрехав, аби тебе не вивели “на чисту воду”. Постійно тримати це в голові “сказати так, а не так” - це тяжко. А ще тебе можуть викрити - запитаннями або тестом - і буде соромно.

Тим більше, що ті, хто таки практикував брехню, бажаного результату так і не досягли. Дарма старалися. Можливо, ще й отримали досвід у стилі “не треба так”.

Тому брехати в резюме - не варто 

Можливо не вказати вік - бо це правильно і зовсім не брехня. Ви не відповідаєте за ейджизм майбутнього роботодавця. А можна його вказати - аби не потерпати від дзвінків рекрутерів, які таки випитуватимуть вік і відмовлятимуть “тут і зараз”, без марних сподівань. 

Можливо вказати посаду, яка фактично була твоєю, але не по трудовій книжці. Наприклад, моя знайома фактично виконувала обов’язки своєї керівниці, яка була у декреті. Але на посаду її не призначили - бо керівниця хотіла якнайшвидше повернутися до роботи. Правда, рік її таки не було. Тому, коли знайома шукала керівну роботу, я порадила їй вписати цей досвід в резюме, бо він в неї реально був. Хоч і не на папері. 

Корисна порада:

Вашу правду можуть вважати брехнею, якщо ви ведете себе підозріло. Нервуєтесь, соваєтесь, плутаєте дати, кейси та прізвища. Таке трапляється, коли до інтерв’ю ви не підготувалися. Тобто в резюме рядок з останньою роботою - додали. Коротенько написали, що робили - і підготовку завершили. 

І от парадокс - в резюме тільки правда, але... 

Обговорюєте з рекрутером ваш реальний досвід - а відчуваєте, що вам не вірять. Перепитують, уточнюють деталі, питають про вашу поведінку в робочих ситуаціях. Ви і до того нервувались, а тепер взагалі починаєте плутатись там, де не очікували. 

Результат - відмова. 

Чи можна було цього уникнути? Звісно.

Давайте по пунктах:

• Уважно перечитати текст вакансії та власне резюме, знайти багато спільного, про що можна сказати на інтерв'ю.
• Переглянути сайт та соцмережі компанії, скласти власне враження - хто їм потрібен.
• Згадати власну самопрезентацію - коротку відповідь на питання “Розкажіть трохи про себе”.
• Подивитись, чи відповідає вона потребам роботодавця і переробити за необхідності.
• Проговорити оновлену самопрезентацію, аби впевнено почувати себе на співбесіді.                                

І тоді не доведеться докладати зусиль, аби запевнити менеджера з персоналу, що це реально ваші досягнення.

Отже, брехня в резюме - штука підступна та трудомістка. 

Тому варто підготувати класне резюме і самому підготуватися до спілкування з рекрутером. Це продуктивніше та дозволяє відчувати себе професіоналом, а не брехуном.