Адаптація — що це таке простими словами

Що означає слово «адаптація»

Адаптація (лат. adaptatio, від adapto — «пристосовую») — це процес пристосування об'єкта до умов, у яких він опинився. Тим самим словом називають і результат: стан, коли пристосування вже відбулося. Третє значення — дія, яка пристосовує об'єкт до визначених вимог або до використання в конкретних умовах. Так термін визначає Енциклопедія Сучасної України (ЕСУ).

Простими словами: адаптація — це коли ви звикаєте до нового і починаєте в ньому нормально діяти. Нове місто, нова школа, нова команда чи посада — усе це ситуації адаптації.

«Словник української мови» наводить лише одне значення терміна (із позначкою «біол.») — пристосування організмів та органів чуття до умов існування. Натомість ЕСУ трактує поняття ширше: від біології до психології, соціології та трудового права. Це не суперечність, а різний обсяг поняття: слово народилося в біології, а згодом перейшло в суспільні науки.

Види адаптації

ЕСУ містить окремі статті для п'яти видів адаптації. Для кожного енциклопедія визначає, хто саме і до чого пристосовується.

Біологічні терміни на кшталт «морфологічні» чи «фізіологічні адаптації» тварин і рослин належать до шкільного курсу біології.

Фізіологічна адаптація

Фізіологічна адаптація — пристосування організму до змінених умов: іншої кліматичної зони, часових поясів, тепла, холоду чи нестачі кисню. У біології це підвищення стійкості організму до дії стресорів. ЕСУ наводить три приклади з людського життя: імунітет, зростання м'язової сили в спортсмена та здатність мозку опрацьовувати більші обсяги інформації.

Енциклопедія розрізняє:

• активну та пасивну адаптацію (приклад пасивної — зимова сплячка);

• негайну та довгочасну.

Загальну напругу організму, якою він відповідає на будь-який сильний подразник, ЕСУ називає загальним адаптаційним синдромом, тобто стресом.

Ступенів адаптованості виділяють три:

1. Недостатня — у нових умовах організм працює гірше;

2. Задовільна — працює як звичайно, але витрачає забагато енергії;

3. Оптимальна — працює з мінімальними витратами ресурсів.

Психологічна адаптація

Психологічна адаптація — це сукупні властивості людини, що характеризують її стійкість до умов середовища та рівень пристосування до них. ЕСУ підкреслює: це явище двостороннє, тобто досліджують не лише людину, а й її взаємодію із середовищем. Така адаптація триває безперервно, але найпомітніша під час кардинальних змін у житті.

Двосторонність має практичний зміст: пристосовується не лише новенький, а й колектив — до його потреб, інтересів і характеру. Забезпечують психологічну адаптацію рефлексія, емпатія та соціальний зворотний зв'язок.

Єдиної класифікації немає. ЕСУ називає кілька основ для поділу:

• За спрямованістю: професійна та соціально-психологічна;

• За ступенем: висока, середня, низька; повна або неповна;

• За якістю: активна, пасивна, конфліктна, удавана;

• За місцем процесу: усередині психіки (інтрапсихічна) або через дії, що змінюють середовище (алопсихічна).

Ознаки того, що людина адаптувалася: упевненість у собі, адекватна самооцінка, відповідальність, уміння долати перешкоди, відчуття душевного комфорту та відсутність стресу.

Дезадаптація

Неефективну адаптацію психологи позначають терміном «дезадаптація». За ЕСУ, вона виникає через викривлені або недостатньо розвинені уявлення людини про себе чи внаслідок органічного або психічного захворювання. Ефективність адаптації залежить від того, наскільки адекватно людина сприймає себе та свої соціальні зв'язки.

Соціальна адаптація

Соціальна адаптація — пристосування особи чи групи до соціального середовища. Її механізм, за ЕСУ, — зближення цінностей людини та групи, засвоєння норм, традицій і звичаїв, визначення своєї ролі.

Енциклопедія розрізняє два типи:

• Активний — коли людина впливає на середовище;

• Пасивний — коли вона конформістськи приймає рішення та цінності оточення.

Держава підтримує соціальну адаптацію зокрема через законодавство про зайнятість: зміни за Законом № 2622-IX від 21.09.2022 передбачають супровід безробітних, «які потребують сприяння в адаптації до умов ринку праці».

Культурна адаптація

• У широкому значенні: процес пристосування суспільства та окремих його членів до природного середовища і зворотний вплив суспільства на це середовище. Механізмом коригування слугує культура.

• У вузькому значенні: входження людини або групи до іншої етнокультури, засвоєння регуляторів поведінки в новій спільноті. Процес двосторонній: людина сприймає нові норми й водночас сама впливає на середовище. Здебільшого його проходять зовнішні мігранти. Для тих, хто колись жив в Україні й повернувся, ЕСУ вживає термін «етнокультурна реадаптація».

Професійна адаптація: що це на новій роботі

Професійна (трудова) адаптація — це процес або результат пристосування працівника в початковий період роботи на конкретному підприємстві до особливостей робочого місця та організації праці (визначення ЕСУ).

Адаптація на роботі не закінчується першими місяцями. За ЕСУ, працівники за трудове життя в середньому змінюють від 4–5 до 7–8 професій, тож професійна адаптація триває від першого робочого місця до виходу на пенсію.

До чого пристосовується новий працівник

ЕСУ виділяє 5 компонентів професійної адаптації:

1. Загальні культурні цінності й норми професійної діяльності;

2. Професійні техніко-технологічні операції (як саме виконувати роботу);

3. Фізичні умови й режим праці на робочому місці;

4. Культурні норми й цінності конкретної установи чи фірми;

5. Міжособові взаємини в первинній робочій групі (вашій команді).

Цей перелік можна використати як мапу: якщо на новій роботі важко, визначте, у якому саме з п'яти пунктів виникає проблема.

Етапи професійної адаптації

Перші дні на новому місці — це 3-й етап. Концепція державної системи профорієнтації (схвалена постановою Кабміну від 27 січня 1994 року) називає професійну адаптацію складовою профорієнтації поряд із професійною інформацією, консультацією та добором.

Що допомагає адаптуватися

Внутрішні чинники:

• належна професійна підготовка та придатність до роботи;

• відповідальність, кмітливість, самостійність;

• творча ініціатива, професійна мобільність, прагнення до самоосвіти;

• комунікативність, толерантність, готовність іти на компроміс.

Зовнішні чинники:

• допомога з боку колег і наставників;

• нормативно-правова база, кон'юнктура ринку праці;

• кадрова політика підприємства (зокрема якісно організований онбординг).

Скільки триває адаптація на роботі, закон не встановлює. Цифри на кшталт «три місяці» чи поділ на «30/60/90 днів» у юридичних першоджерелах відсутні. Чіткий строк має лише випробування.

Адаптація і випробувальний строк: у чому різниця

Популярні матеріали часто ототожнюють «адаптаційний період» і випробувальний строк. За Кодексом законів про працю це різні речі. Поняття «адаптація» в КЗпП відсутнє взагалі, тоді як випробування закріплене законодавчо й має чіткі межі.

Кому випробування не встановлюють

За загальним правилом (ст. 26 КЗпП), випробування заборонено встановлювати для:

• осіб, які не досягли 18 років;

• молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів та молодих спеціалістів після вишів;

• осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної служби;

• осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендацій МСЕК;

• осіб, обраних на посаду, та переможців конкурсного відбору;

• тих, хто пройшов стажування з відривом від основної роботи;

• вагітних жінок, одиноких матерів з дитиною до 14 років або дитиною з інвалідністю;

• працівників за строковим трудовим договором до 12 місяців, на тимчасові та сезонні роботи;

• внутрішньо переміщених осіб (ВПО);

• разі прийняття на роботу в іншу місцевість або при переведенні на інше підприємство.

Що відбувається після випробування

• Якщо строк випробування закінчився, а ви продовжуєте працювати, — ви вважаєтеся таким, що витримав випробування. Звільнити вас після цього можна лише на загальних підставах (ст. 28 КЗпП).

• Якщо роботодавець встановив невідповідність займаній посаді, він має право звільнити вас, письмово попередивши за 3 дні. Таке звільнення можна оскаржити в суді.

• У строк випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював (наприклад, перебував на лікарняному). Ці дні зміщують дату закінчення випробувального строку (ст. 27 КЗпП).

Що роботодавець зобов'язаний зробити в перші дні

Обов'язкової «програми адаптації» закон не вимагає, але встановлює два прямі обов'язки роботодавця.

1. Повідомити умови роботи ДО її початку (ст. 29 КЗпП)

Роботодавець зобов'язаний у погоджений спосіб повідомити працівникові:

1. Місце роботи, посаду та перелік обов'язків, дату початку роботи;

2. Визначене робоче місце та засоби для роботи;

3. Права, обов'язки та умови праці;

4. Наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів та право на пільги — під підпис;

5. Правила внутрішнього трудового розпорядку, режим роботи, відпочинку, колективний договір;

6. Проходження інструктажу з охорони праці, виробничої санітарії та протипожежної охорони;

7. Інформацію про професійне навчання (якщо воно передбачене);

8. Тривалість щорічної відпустки, умови та розмір оплати праці;

9. Строки попередження про припинення трудового договору.

2. Провести інструктаж з охорони праці

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про охорону праці», працівники під час прийняття на роботу проходять за рахунок роботодавця інструктаж і навчання з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги та правил поведінки у разі аварії.

Розумне пристосування: адаптація робочого місця

Коли йдеться про людей з інвалідністю або особливими освітніми потребами, адаптується середовище до людини. Юридичний термін для цього — «розумне пристосування».

• У трудовій сфері: Згідно зі ст. 2 Конвенції про права осіб з інвалідністю та Законом України № 875-XII, розумне пристосування — це внесення необхідних модифікацій, які не становлять непропорційного тягаря для роботодавця. Необґрунтована відмова в такому пристосуванні вважається дискримінацією.

• В освіті: Поняття закріплене в ст. 1 та ст. 20 Закону України «Про освіту» № 2145-VIII та гарантує право на інклюзивне навчання без дискримінації.

Адаптація першокласника в школі

Для учнів 1-го класу Нової української школи (НУШ) МОН затвердило методичні рекомендації щодо адаптаційного періоду (наказ МОН від 20.08.2018 № 923).

Основні практики першого місяця:

• Створення атмосфери прийняття, довіри та знайомства;

• Навчання за тижневими темами («Я — школяр/школярка», «Наш клас», «Мої друзі», «Моє довкілля»);

• Проведення «ранкового кола», роботи в парах і групах;

• Проведення значної частини занять на свіжому повітрі та в русі;

• Тісна співпраця вчителя з батьками, медпрацівниками та шкільним психологом.

Чек-лист: перші дні на новій роботі

• Звірте 9 пунктів ст. 29 КЗпП: переконайтеся, що вам повідомили обов'язки, умови праці, оплату, відпустку та режим роботи.
• Ознайомтеся з наказом про прийняття: перевірте, чи внесено туди умову про випробувальний строк.
• Перевірте строк випробування: не більше 3 місяців (або 1 місяць для робітничих професій).
• Зважте статус під час воєнного стану: пам'ятайте, що в період дії воєнного стану випробування може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.
• Розрахуйте кінцеву дату випробування: додайте до строку дні, коли ви фактично не працювали (наприклад, через лікарняний).
• Пройдіть інструктаж з охорони праці: переконайтеся, що вам провели інструктаж з безпеки та першої допомоги (коштом роботодавця).
• Започаткуйте розумне пристосування (за потреби): якщо вам потрібні особливі умови робочого місця через інвалідність, подайте відповідну заяву роботодавцю.
• Отримайте посадову інструкцію: чітко з'ясуйте свої щоденні завдання та межі відповідальності.
• Уточніть свого наставника: дізнайтеся, хто з колег допоможе з робочими питаннями в перші тижні.

Адаптація як професія: HR-вакансії на Injobe

Адаптацією нових працівників у компаніях займаються HR-фахівці. Вакансії цього напряму зібрані в рубриці «Пошук персоналу, HR».