Коротко
- Асертивність — здатність впевнено і з гідністю відстоювати свої права, не зневажаючи прав інших.
- Це середина між пасивною поведінкою (поступатися й мовчати) та агресивною (тиснути й ображати).
- Асертивність складається з 3 навичок: виражати почуття, відкрито висловлювати думки, захищати свої права.
- Її можна тренувати: тренінг асертивності має велику доказову базу, а надто низька і надто висока асертивність однаково шкодять лідеру.
- На сторінці: таблиця трьох стилів, мінітест із підрахунком, формула «Я-повідомлення» і готові фрази для 10 робочих
Що таке асертивність простими словами
Асертивність (англ. assertiveness) — це здатність людини впевнено і з гідністю відстоювати свої права, не зневажаючи при цьому прав інших. Асертивною називають пряму, відкриту поведінку, яка не має на меті завдати шкоди іншим людям. Таке визначення дає українська наукова публікація «Диференціальні критерії асертивної поведінки».
Слово запозичене з англійської: дієслово assert означає «наполягати на своєму, відстоювати свої права». Служба психологічного консультування Університету Нью-Гемпширу (UNH) описує асертивну дію трьома кроками: ви висловлюєте свої почуття, просите про те, чого хочете, і кажете «ні» тому, чого не хочете.
Асертивне спілкування — це стиль комунікації, у якому людина прямо висловлює почуття й потреби і водночас зберігає повагу до співрозмовника. UNH уточнює: відстоювати свої права потрібно в незагрозливій, прямій і ясній манері.
Асертивність — це не егоїзм. Видавець класичної книжки «Your Perfect Right» прямо зазначає, що це не підхід «я понад усе», а асертивність рівних стосунків — альтернатива безсиллю або маніпуляції.
Асертивна, пасивна й агресивна поведінка: різниця в таблиці
Асертивну поведінку описують як середину континууму: невпевнена (пасивна) — впевнена (асертивна) — агресивна. Асертивність орієнтована на компроміс і співпрацю як основні стратегії взаємодії.
| Ознака | Пасивна | Асертивна | Агресивна |
| Чиї інтереси в центрі | Чужі: людина поступається своїми інтересами на догоду іншим | Обох сторін: свої права без зневаги до прав інших | Свої: чужі права ігноруються |
| Емоції | Пригнічуються | Висловлюються прямо і спокійно | Виплескуються — від словесних образ до фізичної агресії |
| Мета розмови | Уникнути конфлікту | Компроміс і співпраця | Перемогти |
| Як звучить прохання | Натяк або мовчання | Конкретне прохання | Вимога або докір |
| Типова фраза | «Та нічого, я якось сам» | «Мені потрібно…, чи можемо ми…?» | «Ви знову все зіпсували» |
Інколи окремо виділяють четвертий стиль — пасивно-агресивний, коли невдоволення не висловлюють прямо, а показують опосередковано. У класичній схемі стилів три, і далі йдеться саме про них.
Невпевненість теж буває різною:
За ситуаційної невпевненості людина відчуває тривогу й провину лише в певних ситуаціях — наприклад, у розмові з керівником.
За загальної невпевненості нерішучість стає стабільною рисою характеру.
З чого складається асертивність
За моделлю психологів С. Стайна і Г. Бука (книжка «The EQ Edge»), асертивність складається з 3 компонентів:
Здатність виражати почуття — зокрема й гнів, без образ.
Здатність відкрито висловлювати переконання та думки — не піддаватися тиску і тримати чітку позицію.
Здатність захищати свої особисті права — не дозволяти іншим використовувати себе.
У моделі Стайна і Бука асертивність — один із компонентів емоційного інтелекту. Тобто це не синонім впевненості в собі, а окрема навичка, яку можна розвивати.
Звідки взялася асертивність: коротка історія
| Рік | Подія |
| 1949 | Ендрю Салтер публікує «Conditioned Reflex Therapy». Його вважають батьком тренінгу асертивності. |
| 1958 | Джозеф Вольпе розвиває ідею в книзі «Psychotherapy by Reciprocal Inhibition». |
| 1970 | Р. Альберті і Майкл Еммонс видають «Your Perfect Right». |
| 1973 | Ратус (Rathus) публікує опитувальник Rathus Assertiveness Schedule. |
| 1975 | Мануель Сміт видає «When I Say No, I Feel Guilty» з техніками «заїждженої платівки» та інших. |
| Середина 90-х | Термін активніше входить у лексикон психологів після книжки В. Каппоні та Т. Новака «Як робити все по-своєму». |
Джерела розходяться щодо дат. Журнал Асоціації психологічних наук (APS Observer) називає книжку 1949 року першою працею Салтера. Українська наукова публікація пише, що концепція сформувалася наприкінці 50-х — на початку 60-х у працях Салтера; ця дата ближча до книжки Вольпе. Первинне джерело на користь 1949 року — сама книжка Салтера.
Ще одна деталь від APS Observer: Салтер наголошував на «Я-мові» (I-talk) на роки раніше, ніж на її значення в гештальт-терапії вказав Фріц Перлз. Після «Conditioned Reflex Therapy» Салтер видав і «The Case Against Psychoanalysis» (1952); APS Observer називає ці книжки основою поведінкової терапії.
Книги про асертивність
«Your Perfect Right» (Р. Альберті, М. Еммонс). Перше видання вийшло 1970 року, зараз доступне 10-те, перероблене. Видавець New Harbinger пише про понад 1,3 млн проданих примірників і називає книжку провідним посібником з асертивності.
«When I Say No, I Feel Guilty» (Мануель Сміт, Bantam Books, 1975). Джерело технік «заїжджена платівка», fogging і negative assertion — про них нижче.
«Як робити все по-своєму» (В. Каппоні, Т. Новак). Практичний посібник, після якого термін у середині 90-х набув широкої популярності.
Навіщо асертивність на роботі: що кажуть дослідження
Асертивність дає робочий результат, але дослідження стосуються конкретних професій — переносити їх на всіх працівників без застережень не варто.
Переговори й ціна послуг. Українське дослідження психологів-консультантів (Хомич, Вінс, журнал «Ментальне здоров'я», № 4, 2025) показало: низький рівень асертивності призводить до труднощів у визначенні вартості послуг, самопрезентації, веденні переговорів і до залежності від зовнішніх оцінок. Автори також знайшли прямий зв'язок асертивності з формуванням клієнтської бази.
Публічні виступи. У дослідженні Н. Подоляк (2021) для людей з високою асертивністю характерна відсутність емоційних бар'єрів спілкування і бар'єрів публічних виступів.
Стрес і комунікація. Системний огляд у медсестринстві (Nursing Reports, 2025) відібрав 15 досліджень з 9490 знайдених і дійшов висновку, що асертивність покращує комунікацію і знижує стрес. В одному з включених досліджень висока асертивність була в 77,6 % учасників. Автори огляду радять окремо вивчити, як тренінг діє в різних культурних контекстах, тож переносити висновки напряму на українські колективи зарано.
Сміливість говорити про помилки. За метааналізом 9 досліджень із 804 учасниками, після тренінгу асертивної комунікації частка медсестер, які говорять про медичні помилки, зросла з 38 % до 78 %. Розмір ефекту — SMD 0,58 (95 % ДІ 0,14–1,03): ефект помірний, а широкий інтервал означає, що точна сила впливу ще не визначена.
Коли асертивності забагато: ризик для лідерів
Більше — не завжди краще. Еймс (Ames) і Флінн (Flynn) (Journal of Personality and Social Psychology, 2007, т. 92, с. 307–324) у трьох дослідженнях показали криволінійну залежність. І людей з помітно низькою, і людей з високою асертивністю оточення загалом оцінює як менш ефективних лідерів.
Причини різні:
висока асертивність псує стосунки з командою;
низька асертивність обмежує досягнення цілей.
Для керівника це означає дві окремі перевірки:
Чи ставите ви цілі й вимоги прямо, чи сподіваєтеся, що команда здогадається сама?
Чи лишається в розмові місце для заперечень підлеглих, чи рішення завжди звучить як наказ?
Перше питання про нестачу асертивності, друге — про її надлишок.
Що це означає для вас: мета — не «натиснути сильніше», а знайти середину. Якщо після розмови ви досягли свого, але колега перестав із вами співпрацювати, це вже зсув в агресивний бік.
Тренінг асертивності — це навичка комунікації, а не лікування. Якщо невпевненість, тривога чи провина заважають жити й працювати постійно, зверніться до психолога або психотерапевта.
Мінітест: який у вас стиль поведінки
Це не діагностика, а швидка самоперевірка. Найвідоміший науковий опитувальник — Rathus Assertiveness Schedule (1973), він містить 30 тверджень. Це самозвіт: людина сама оцінює, наскільки кожне твердження її характеризує, тому результат залежить від чесності відповідей. Наш тест коротший і створений для самоаналізу.
Прочитайте 9 ситуацій і оберіть варіант, найближчий до вашої звичної реакції:
Колега просить узяти його завдання, а у вас дедлайн.
А — погоджуюся і сиджу допізна.
Б — кажу, що зараз не можу, і пропоную інший час.
В — роздратовано кажу, що в мене своїх справ повно.
На нараді вашу ідею видають за чужу.
А — мовчу.
Б — спокійно уточнюю, що пропонував це раніше, і пропоную обговорити деталі.
В — публічно звинувачую колегу.
Рекрутер питає про очікувану зарплату.
А — кажу «скільки дасте».
Б — називаю суму і пояснюю, на чому вона ґрунтується.
В — ставлю ультиматум.
Керівник дає розмите завдання.
А — роблю, як зрозумів, і сподіваюся на краще.
Б — перепитую, що саме очікується.
В — кажу, що так ставити задачі не можна.
Вам дали критичний відгук.
А — погоджуюся з усім, навіть із тим, із чим не згоден.
Б — дякую, уточнюю незрозуміле і кажу, з чим не згоден.
В — одразу сперечаюся.
Вас утретє перебивають.
А — замовкаю.
Б — кажу: «Дозвольте я закінчу думку».
В — підвищую голос.
Потрібна допомога з задачею.
А — не прошу, щоб не турбувати.
Б — прошу конкретно: що і до коли.
В — вимагаю, бо «це і так їхня робота».
Вам пропонують понаднормову роботу у вихідний.
А — погоджуюся, хоч маю плани.
Б — відмовляю або називаю умови, за яких погоджуся.
В — відмовляю з докором.
Колега постійно запізнюється на спільні зустрічі.
А — терплю.
Б — називаю факт і прошу приходити вчасно.
В — роблю зауваження при всіх.
Підрахунок
Порахуйте, яких літер у вас більше:
Переважно А — схильність до пасивного стилю. Почніть з конкретних прохань і коротких відмов — формули нижче.
Переважно Б — асертивний стиль. Перевірте, чи не заходите в крайність, про яку писали Еймс і Флінн.
Переважно В — схильність до агресивного стилю. Спробуйте замінювати звинувачення фактами і «Я-повідомленнями».
Порівну або змішано — стиль залежить від ситуації. Подивіться, в яких саме пунктах ви обрали А чи В: це і є ваші зони для тренування.
Формула «Я-повідомлення»
UNH радить говорити від першої особи: брати відповідальність за власні думки, почуття й потреби, а не оцінювати співрозмовника. Психологиня Марина Вільшанська пропонує таку формулу:
Що сталося — факт без оцінок.
Мої почуття і потреби — висловлення через «я».
Почуття і потреби співрозмовника — визнання їх.
Прохання або рішення — конкретна дія.
Приклад: Замість докору «Ти ніколи не прибираєш у нашій кімнаті» скористайтеся проханням: «Я був би вдячний, якби ми обоє намагалися підтримувати порядок». Другий варіант називає бажаний результат і не має агресивного випаду.
Готові фрази для робочих ситуацій
Ці формулювання побудовані за формулою «Я-повідомлення» та порадами UNH. Це приклади, які ви можете адаптувати під власну ситуацію:
Співбесіда: питання про слабкі сторони чи незручні теми:
«Мені складно працювати з розмитими задачами, тому на старті я уточнюю очікування і строки. Чи можете розповісти, як у вашій команді ставлять задачі?»
(Про підготовку документів до співбесіди — у статті «Резюме зразок: як заповнити + готовий бланк»).
Розмова про зарплату:
«За останній рік я взяв на себе додаткові обов'язки і закрив проєкти, про які ми домовлялися. Я хочу обговорити перегляд моєї зарплати. Коли нам зручно зустрітися?»
Відмова колезі:
«Розумію, що тобі треба встигнути до кінця тижня. Зараз я не можу взяти це завдання: у мене свій дедлайн. Можу допомогти в понеділок або підказати, хто вже робив подібне.»
Зворотний зв'язок керівнику:
«Мені важливо встигати якісно. Коли завдання приходить у п'ятницю ввечері з дедлайном на понеділок, я не встигаю перевірити результат. Чи можемо ми домовитися отримувати такі задачі раніше?»
Факт замість звинувачення:
«Ми домовлялися, що звіт буде до середи, але я його не отримав. Можеш пояснити, що сталося, і коли його чекати?»
Понаднормова робота у вихідний:
«Я розумію, що проєкт горить. У суботу в мене заплановані справи, які я не можу перенести. Я готовий попрацювати довше в п'ятницю або почати раніше в понеділок — який варіант кращий для команди?»
Прохання про допомогу:
«Мені потрібна твоя допомога з розрахунками для звіту: я не впевнений у формулі. Чи знайдеш пів години сьогодні після обіду?»
Незгода з рішенням на нараді:
«Я бачу це інакше: на мою думку, такий строк не дає часу на тестування. Пропоную додати ще кілька днів. Якщо ми залишаємо поточний строк, давайте зафіксуємо, які перевірки ми скорочуємо.»
Реакція на критику:
«Дякую, що сказали прямо. Із зауваженням щодо структури я згоден і виправлю його. Щодо висновків — я бачу це інакше і хочу пояснити, чому.»
Перевірка розуміння:
«Чи правильно я зрозумів, що головне для вас — строк, а не обсяг? Тоді я пропоную скоротити другу частину.»
Як навчитися асертивності: вправи й техніки
Українське дослідження (Хомич і Вінс) називає найефективнішими формами розвитку асертивності тренінги, коучинг, менторинг і супервізію. Огляд Спід, Голдстейна і Голдфріда (2018) підтверджує, що тренінг асертивності є цінним інструментом із великою доказовою базою.
Ось що можна тренувати самостійно:
Вправи з рекомендацій UNH
Перед розмовою чітко сформулюйте для себе, чого саме ви прагнете або потребуєте.
Говоріть спокійно і стежте за тембром та гучністю голосу.
Формулюйте прохання ясно й конкретно.
Уважно вислуховуйте співрозмовника до кінця.
Перевіряйте розуміння: перекажіть почуте своїми словами та поставте уточнювальне питання.
Погоджуйтеся «не погоджуватися», якщо компроміс виявився неможливим.
Невербальна асертивність
Дивіться в очі, але утримуйте погляд природно, без пильності.
Тримайте відкриту позу і повертайтеся обличчям до співрозмовника.
Дотримуйтеся комфортної дистанції, не відступаючи назад.
Не схрещуйте руки й ноги — це може сприйматися як захисна позиція.
Техніки Мануеля Сміта
У книжці «When I Say No, I Feel Guilty» (Bantam Books, 1975) Сміт описав кілька технік. Найвідоміша з них — «заїжджена платівка» (broken record): ви спокійно повторюєте свою позицію, не втягуючись у суперечку. Також у праці наведено техніки fogging («туман») та negative assertion («негативне ствердження»).
Прийом «заїжджена платівка» на практиці:
— Я розумію, що це терміново. Цього тижня я не можу взяти нове завдання.
— Так, я бачу, що інших вільних людей немає. Але цього тижня я не можу взяти нове завдання.
Асертивність і пошук роботи з Injobe
Асертивність найбільше знадобиться там, де потрібно говорити про себе: на співбесіді, у переговорах про умови й зарплату. Переглядайте актуальні вакансії на Injobe та тренуйте фрази з цієї статті перед відгуком. Якщо вас цікавить робота з людьми, зазирніть у рубрику «Пошук персоналу, HR».
Чому важко відмовляти
Психологи зазначають основні причини: невміння відстоювати власні межі, проблеми із самооцінкою, страх бути відкинутим, сором і тиск соціальних стереотипів. Крім того, агресивна або пасивна поведінка зазвичай пов'язана із втратою відчуття власної гідності.
Типова пастка — вважати будь-яку відмову грубістю. Проте фахівці UNH прямо наголошують: ви маєте повне право сказати «ні», а вміння обмежувати вимоги до свого часу, залученості та сил — важлива життєва навичка. Відмова стає агресивною не через саме слово «ні», а через тон, докір чи звинувачення. Спокійне «ні» з поясненням причин і, за можливості, альтернативною пропозицією — це і є прояв асертивності.
